Спорудження стіни

Для досягнення максимального ефекту тепло- та звукоізоляції зовнішньої стіни, її споруджують у два або три шари

• несучий шар – несуча стіна з рядової цегли, керамічних блоків, ніздрюватих бетонів тощо;
• теплоізоляційний шар (при необхідності) – утеплювачі із мінеральної вати, пінополістиролу;
• фасадний шар – зовнішня (фасадна) кладка із клінкерної або лицьової цегли.

Крім того, при споруджені стіни обов’язково необхідно залишати вентиляційний прошарок, незалежно від того, чи використовують утеплювач чи ні. Вентиляційний прошарок має бути шириною 2-4 см. Це запобігатиме конденсації атмосферної вологи, яка значно знижує його теплоізолюючі властивості.

стіна без утеплювача	стіна з утеплювачем

1) Несуча стіна
2) Утеплювач – мінеральне волокно
3) Вентиляційний прошарок
4) Фасадна стіна
5а) анкер
5б) анкер з прижимним кружком-крапельником
6) Гідроізоляційний фартух
7) Вентиляційно-осушуюча коробка
8) Утеплювач – пінополістирол
9) Цоколь

Важливо! При викладанні фасадної стіни, необхідно запобігати попаданню розчину у вентиляційний прошарок.

Вентиляція 

Внаслідок перепаду температур у вентиляційному прошарку конденсується волога, тому потрібно подбати про повноцінну циркуляцію повітря у ньому, а також про можливість відводу конденсату. Для цього у фасадній кладці залишають пустошви – вертикальні шви, незаповнені розчином. Суть розташування вентиляційних пустошвів полягає у тому, щоб повітря безперешкодно надходило та виводилось із вентиляційного прошарку, максимально провітрюючи стіну по усій площині.

Розташування вентиляційних пустошвів.     

Таким чином, вентиляційні пустошви залишаються:

• у нижньому та верхньому рядках кладки з кроком 100-150см, та не ближче 25см від кута стіни;
• під і над вікнами з кроком 100см, але не менше ніж 2 шт на вікно;
• над дверними отворами;
• під і над перемичками та перекриттями при багатоповерховій забудові;
• додатково посередині при висоті стіни понад 6м.

Важливо! Вентиляційні пустошви в кладці повинні розміщатися суворо один над одним. 

Для виведення конденсату, в нижньому ряду та рядах над вікнами, дверима, перекриттями та перемичками додатково вкладають т. з. «гідроізоляційний фартух» – гідроізоляцію з нахилом до пустошвів. Щоб запобігти проникненню комах, вентиляційні пустошви закладаються спеціальними вентиляційно-дренажними коробками, або вставками із звичайної пластикової сітки, скрученої в трубочку.

Вентиляційно-дренажна коробка 

Анкерування. 

З’єднання фасадної кладки з несучою стіною здійснюється за допомогою анкерів, виготовлених із стійких до корозії матеріалів: корозієстійкої сталі, композитного пластика (склопластик, базальтопластик). За способом кріплення до несучої стіни, анкери поділяють на закладні  та забивні

Закладні анкери

Забивні анкери з дюбелем

Перші закладаються в горизонтальні шви несучої стіни відразу при її зведенні.

Другі забиваються в уже зведену несучу стіну, безпосередньо при монтажі утеплювача та виконанні фасадної кладки.

Важливо!Закладання анкерів у фасадну кладку здійснюється лише у розчин, на глибину 6-8 см.

Перший спосіб з’єднання полегшує закладання анкерів, проте ускладнює наступний монтаж утеплювача та зведення фасадної стіни: внаслідок можливого неспівпадання горизонтальних швів несучої та фасадної кладки, виникає необхідність загинання анкера. Загинання анкера здійснюється лише вгору. Окрім того, такий спосіб зведення вимагає виконання усіх шарів стіни протягом одного будівельного сезону. Другий спосіб з’єднання ускладнює кріплення анкерів у несучій стіні, проте полегшує монтаж утеплювача, відкидає необхідність вигинання анкерів (що посилює з’єднання), дозволяє проводити монтаж утеплювача та фасадної кладки на наступний будівельний сезон.

Якщо конструкцією стіни передбачається вентиляційний прошарок, на анкери обов’язково одягають спеціальний прижимний кружок-крапельник.

Він виконує подвійну функцію: притискає мінеральний утеплювач до несучої стіни та відводить вологу із прошарку, конденсуючи її на собі.

Залежно від висоти та довжини стіни, вітрового навантаження, наявності архітектурних елементів, кількість анкерів може складати від 4 до 8 штук на м. кв. Практично доведено, що оптимальна кількість складає 5 штук на м кВ. У будь-якому випадку, розрахунок кількості анкерів краще довірити спеціалісту-конструктору. Тут ми наведемо лише загальні рекомендації щодо розташування анкерів у стіні.

Максимальна відстань між анкерами по горизонталі становить 50 см. По вертикалі через 30-40 см, або у кожному 5-6 ряду фасадної кладки. Закладання ведеться у «шахматному» порядку.

Особливу увагу слід приділяти проблемним ділянкам стіни – кутам, перемичкам, віконним та дверним отворам. Тут анкери закладають лінійно через 30 см один від одного по вертикалі і горизонталі, та не менше 15 см від краю отвору або кута.

Деформаційні шви  

Доволі важливою конструктивною деталлю стін є деформаційні шви – незаповнені розчином по вертикалі або горизонталі шви, які залишають у місцях, в яких можна очікувати зміщення несучої та фасадної кладки одна до одної. Деформаційні шви бувають температурні та усадочні. Температурні шви облаштовують в стінах з великою протяжністю для запобігання появи тріщин внаслідок зміни температур и, або внаслідок різниці температур фасадної та несучої кладок.  Усадочні шви роблять в місцях, де можна очікувати нерівномірної усадки суміжних ділянок стіни або різних частин будівлі.

Розташування деформаційних швів 

Допустима відстань між деформаційними швами 

Виконання горизонтального та вертикальних деформаційних швів виконують наступним чином:

Після облаштування , деформаційні шви герметизують спеціальним еластичним полімерним матеріалом – деформаційною стрічкою.

Системи посилення фасадів

Запобігти появі тріщин внаслідок нерівномірного навантаження в різних ділянках стіни допоможе використання системи посилення фасаду MURFOR. Арматура  MURFOR – це зварна конструкція із двох паралельних прутів, з’єднаних між собою синусоїдально вигнутим третім прутом.

Закладена в розчин вона знімає напругу в проблемних ділянках кладки, розподіляючи її рівномірно. Зазвичай ділянки, де виникає така напруга, знаходяться у віконних та дверних отворах, місцях зміни висоти кладки.

Віконний отвір

Дверний отвір

Зміна висоти стіни

Для попередження руйнування стін, внаслідок можливого просідання ґрунту, армуються 5 нижніх рядів кладки та кожні наступні 5-6 рядів.

Армування по периметру 4-5 верхніх рядів кладки створює верхній армопояс, який заміняє традиційний залізобетонний «вінець», що значно економить матеріали і час.

У деяких випадках, використання арматури MURFOR дозволяє значно розширити відстань між деформаційними швами, або і зовсім відмовитись від них.

Використання спеціальних хомутів разом із арматурою  MURFOR, дозволяє виконувати перемички над вікнами та дверима.

Горизонтальна кладка

Вертикальні кладки 

Армопояс на навісних консолях 

Хомути закладаються у першому ряду по краях отвору та у кожен другий вертикальний шов перемички для вертикальних кладок і кожен вертикальний шов для горизонтальної кладки. Між першим і другим, та другим і третім рядами, на всю довжину перемички та за її краї, закладається арматура MURFOR.

Використання спеціальних навісних консолей Baut разом із арматурою MURFOR дозволяє створювати системи навісних фасадів, що особливо актуально для висотного будівництва.

Для цього до несучої стіни по периметру будівлі кріпиться ряд консолей, на які вкладається перший ряд фасадної кладки. Далі в перші ряди закладається арматура MURFOR, створюючи армопояс, який служить опорою для наступних рядів кладки.

Виконання системи навісних фасадів застосовують у таких випадках:

• висотне будівництво, при висоті фасаду понад 12м;
• коли фасадна кладка починається із, наприклад, другого поверху;
• при облаштуванні горизонтальних деформаційних швів;
• при облаштуванні перемичок довжиною понад 2 м.